Перша неділя листопада кожного року нагадує про людей, до яких чомусь не має такого трепетного ставлення, як до вчителів чи лікарів. Але, між тим, працівники цієї сфери – це люди, які рятують життя і вчать життю одночасно. Це янголи – охоронці, які приходять у найважчі моменти життя . Це працівники соціальної сфери, спеціалісти, якими не стають, а народжуються, бо вони служать на благо, дарують людям надію за велінням совісті та покликом душі.
І сьогодні наша розповідь саме таку людину – Валентину Яковлеву, інструктора з трудової адаптації Вишняківського будинку-інтернату.
За плечима у Валентини більше тридцяти років досвіду у соціальній сфері. У будинок-інтернат вона прийшла працювати у далекому 1991 році ще зовсім молодою дівчиною. ЇЇ відразу полюбили підопічні установи: хтось називав її лагідно Валюша, хтось – донечкою, а зараз з глибокою повагою та любов`ю називають її Миколаївна. І добре відношення до себе вона справедливо заслужила, бо завжди виявляла милосердя, співчуття та доброту до підопічних. Вона вміє слухати, має добре серце і велике бажання допомагати іншим. Валентина Миколаївна емфатична та відкрита до людей, вміє реагувати на проблеми підопічних так, що вселяє їм впевненість у здатності їх подолання. Часто підопічні заходять до її кабінету за порадою чи дружньою розмовою на різні теми, щоб поділитися особистими думками, бо надзвичайно важко в наш час знайти людину, якій можна довіритися, відкритися, яка тебе вислухає та щиро підтримає. Валентина Миколаївна проводить заняття з трудової адаптації підопічних, а ще веде гурток декоративно-прикладного мистецтва. Вироби наших підопічних – це прояв їх здібностей та вмінь, які вони втілюють в життя завдяки занять із Валентиною Яковлевою. Вона до кожного знаходить підхід, налаштовує не боятися труднощів та завжди займатися самовдосконаленням.
Головним принципом у її роботі є любов до людей, а найвищою нагородою – людська вдячність та шана.
